Старий приніс свого пса на усипляння, тому що не мав грошей, щоб врятувати друга. Побачивши, як плаче чоловік і горює собака, ветеринар прийняв єдино вірне рішення…
Кажуть, не в грошах щастя, але іноді саме гроші вирішують наші долі. У літнього чоловіка не було і копійки зайвої, коли лікарі виставили рахунок за життя його чотирилапого друга.
В кабінеті у ветеринара було тихо. Лікар дивився на пару: дворнягу, що лежить на столі, і старого, який схилив над ним голову і неуважно гладив його за вухом. Було чутно лише важке дихання собаки і людські схлипи. Літній чоловік ніяк не хотів відпускати свого друга і плакав.Андрій Олександрович, молодий ветеринар, часто стикався з подібними проявами людських почуттів перед приспанням тварин. І це нормально, адже люди встигають звикнути до братів наших менших всією душею.
Але, відчував фахівець, це був особливий випадок.Зараз чоловік згадував, як вперше побачив цю пару на порозі свого кабінету. Це було 3 дні тому. Тихий старий приніс свою дев’ятирічну собаку Найду на терміновий прийом. Тварина ось уже два дні не вставала на ноги, і літній відвідувач був всерйоз стурбований цим. Як пояснив чоловік, крім Найди у нього нікого немає.Андрій Олександрович провів огляд. Дійсно, у собаки була серйозна інфекція. Їй було необхідно термінове дороге лікування. В іншому випадку тварину чекала болісна загибель.– Тому, – сказав тоді сухо лікар, – якщо ви не збираєтеся лікувати собаку, гуманніше буде її приспати.
Зараз Андрію Олександровичу легко уявити, що відчув тоді чоловік, але в той день молодому фахівцю було невтямки.Після таких слів лікаря старий тремтячими руками висипав на стіл дрібні гроші з пом’ятими купюрами – плата за послуги. Він обережно взяв на руки свою собаку і пішов. А сьогодні він знову з’явився на порозі ветеринарного кабінету.– Вибачте, доктор, я зміг знайти гроші тільки на усипляння, – сказав літній клієнт, опустивши погляд.
І тепер, коли старий попросив ще 5 хвилин, щоб попрощатися зі своєю подругою, Андрій Олександрович дивився на цю пару, і не розумів, звідки в світі така несправедливість. Дуже часто люди, у яких просто мільйони грошей, безжально відносяться до всього живого, а тут – бідний старий і вмираюча дворняга. І стільки почуттів.Ком підкотив до горла молодого лікаря. Він підійшов до старого і поклав йому руку на плече.– Я вилікую, – тремтячим голосом сказав він, – я за свій рахунок вилікую вашу Найду. Вона таки не старенька поки.
Ще побігає.Ветеринар лише відчув, як під його рукою затряслися плечі літнього чоловіка в беззвучних риданнях.Через тиждень Найда вже стояла міцно на ногах. Крапельниці і грамотний догляд зробили свою справу. Молодий доктор відчував себе щасливим. Може, він і зробив маленьку справу для нещасного старого і безпородної собаки, але насправді це був великий і доброї душі вчинок.Ольга Поручник